* * * * * *

Мы опять заходим в школу,
Как и десять лет назад,
Мы идем по коридору...
"Добрый день" забыв сказать.

Нам, конечно, стыдно очень:
Выросли - не первый класс,
И сказать: "Учитель, - хочешь, -
Уж прости в последний раз!"

Переполнило волненье
Наши юные сердца,
С каждым видится мгновеньем
Приближение конца.

И начало вспоминаем
Того трудного пути
По которому, мы знаем,
Долго, нелегко идти.

Много приключений было
В этих дорогих стенах:
Здесь ты слово "мама" вывел
И прибавил три и два.

Здесь узнал про умноженье,
"Пять" впервые получил;
О любви стихотворенье
Здесь впервые сочинил.

В школе звонко песни пели,
Огорчалися порой...
Незаметно повзрослели...
Перед нами уж порог,

Что откроет в жизнь дорогу,
По какой идти самим.
В школе нас учили много
Педагоги - слава им!...

В школу мы опять заходим,
Но не так, как каждый день -
В наше сердце вдруг приходит
Счастья и разлуки тень.
Май, 1978 года.

* * * * * * *

Ходила ти в школу: там все по-старому,
Так, як було там колись при нас,
Лиш в нашому класі стільці волошкові,
І тільки не той вже десятий клас...

Зайшла в кабінет наш, за парту сіла... -
Велика перерва: нікого нема.
Як завжди, невитерта дошка висіла.
...А ти зосталася з думками сама.

І смуток навіяли думи тії,
Згадала радість, згадала все...
І серце не втрималось - чорна вія
Кришталь-сльозу на собі несе.
23.09.1978

Зустріч.

Зустріч. Сьогодні ми знову
В школі своїй зібрались,
Згадали шляхи-дороги,
Смуток згадали і радість.

Ми вчилися тут десять років,
Здобули тут силу й знання.
Від перших невпевнених кроків
Дійшли ми до визнання...

Сьогодні від всіх присутніх
Я дякую вчителям
За наші знання набуті,
За все, що дали ви нам!
Написане на зустрічі випускників, три роки по школі, 7.02.1981

Будтo вчeрa...

Шкoльныe фoрмы и бaнтики бeлыe -
Kaк этo былo дaвнo.
Хрупкиe дeвoчки, мaльчики смeлыe,
Слoвнo в стaриннoм кинo.

Вaльс нeстaрeющий кружит нaс пaрaми,
Рaдoсть нa сeрдцe и грусть.
Будтo вчeрa мы сидeли зa пaртaми,
Teксты "зубря" нaизусть.

Стрoили плaны и клятвы дaвaли мы,
Вeря нaивнo слoвaм.
Шкoльныe гoды зa синими дaлями
Внoвь вспoминaются нaм.

Чeтвeрть стoлeтия - врeмя нeмaлoe:
Гoды нeслышнo идут.
Дoчeри нaши стaнoвятся мaмaми -
Внукoв зa пaрты вeдут.

Всe пoвтoряeтся, двeрь oткрывaeтся,
Встрeтит их пeрвый звoнoк.
Этo нaм дeтствo oпять улыбaeтся,
Внoвь нaс зoвeт нa урoк.

Вспoмним Учитeля - дoбрoгo, стрoгoгo:
Mнoгих уж нeт срeди нaс...
Жизнь, привeди нaс любыми дoрoгaми
В шумный, вeсeлый нaш клaсс.
26.05.2003

30 років

Більша лисина, менше зубів
І на носі сидять окуляри.
Іній срібло на скронях лишив -
Я далеко не той вже школярик.

Тридцять років - подумати жах -
Промайнули, як грози липневі.
Лише зрідка в примарливих снах
Пригадаються мрії рожеві.

Нас життя розкидало, на жаль,
За порогами рідної школи.
Скільки б ми не вдивлялися в даль,
Не зійдемося разом ніколи.

Хтось поїхав в далекі краї,
А когось вже між нами немає...
Однокласники, друзі мої,
Кожен ниву свою пожинає.

Не шкодує нікого життя
Та не личить тепер сумувати -
Тридцять років пішли в небуття:
Дай нам, Боже, нових дочекати.

Не відстали щоб від молодих,
А на старості "фору" їм дали
І не лиш на світлинах старих
Один одного ми впізнавали!
02.04.2008

* * *

Наша школа – зáтишна домівка.
Наша школа - світ казкових див.
Не одну вже списано сторінку,
не один дзвіночок продзвенів.

Вчились ми читати, рахувати,
розуміти музики красу.
Вчились горе друга відчувати,
розділивши навпіл з ним сльозу.

Ти ведеш нас в далі невідомі,
ти плекаєш серце і думки,
сієш в душу зерна правди тої,
із якою в люди нам іти.

Ти повір нам, рідна, що ніколи
в світ оцей ми бід не понесем.
Ти зростила нас такими, школо.
Ти нам найдорожча за усе!

Вірш Ніни Яворської

Прощавай, Школо!

Прощавай, Alma mater!
Ти в життя нам дорогу відкрила.
Ти навчила літати,
Ти дала нам знання, отже - силу.

Так прощатись нелегко,
Та з гнізда вже пора полетіти.
Ніби юні лелеки,
Рознесем твою славу по світу!

Ми повернемось знову -
Ми ж тепер назавжди твої діти -
В світ добра і любови,
Де колись починали мужніти.

Лиш дзвінок не покличе,
Як колись, нас іти на уроки -
Промайне на обличчі
Світла згадка про кращії роки:

Не забудем ніколи,
Хоч куди б нас закинула доля,
Образ рідної Школи -
Ще щемітиме серце до болю.

І тобі, наш Учитель,
Ми повагу і шану складаєм!
Покидаєм обитель,
Як не гірко, та все ж відлітаєм...
15.05.2006